Гаразд, я це пишу, маючи на увазі одну специфічну категорію родичів. Її еталонний представник у моєму родинному колі — дядя Діма-постмодерніст. Таке прізвисько він отримав за свою любов поєднувати непоєднувані речі. Спортивні штани і туфлі з гострим носком, наприклад.
Проте родичі бувають різні, як і наші з ними розмови про фемінізм. Спробуймо їх класифікувати. Для зручности я візьму за приклад своїх рідних і розділю їх на три умовні категорії.
1. Потенційні феміністки. Це родички, котрі поводяться як феміністки, але бояться цього слова. Вони впевнено заявляють, що не схвалюють фемінізм, хоча на ділі бачимо, що живуть за його канонами. Яскрава представниця цієї категорії — моя мама. Вони з татом чітко розподіляють обов’язки по дому: вона куховарить, він прибирає і прасує. Мама — центр ухвалення рішень у родині, вона вживає фемінітиви і вважає, що анекдоти про блондинок — для тупих (і для дяді Діми-постмодерніста). Та щойно заходить мова про фемінізм, мама поспішає повідомити, що вона не феміністка.
Рецепт спілкування з такими родичками дуже простий.
– Крок перший: дізнаємося, чому фемінізм — це погано. Моя мама, наприклад, була впевнена, що феміністки ненавидять чоловіків. Вона хоче, щоб чоловіки відкривали перед жінками двері, відсували стільчик, подавали пальто і поступалися місцем у громадському транспорті. І вважає, що фемінізм знищить ці приємні ритуали.
– Крок другий: висловлюємо свій погляд на це. Я розповіла мамі, що агресія і чоловіконенависництво феміністок — це стереотип. І поділилася роздумами, чому фемінізм вигідний обом статям. Я розповіла, що патріархат, як і будь-яка інша ідеологія, не може існувати лише завдяки обмеженням. Жінки часто отримують меншу зарплатню за ту саму роботу, що й чоловіки, вони мають додаткові неоплачувані години хатньої роботи, а кожна третя жінка стикалася в житті з насиллям. Однак! Перед ними відчиняють двері і подають пальто. Це сумнівні плюси патріархату, які порівняно з мінусами не такі вже й переконливі. Та якщо обидві сторони почуваються комфортно, такі традиції не обов’язково викреслювати зі свого життя. Я, наприклад, рада, коли чоловік поступається місцем у трамваї, якщо у мене менструація.
– Крок третій: наводимо в приклад відомих феміністів і феміністок. Розповіла мамі про фемінізм Кіри Найтлі та її улюблениці Меріл Стріп. Хіба вони навіжені чоловіконенависниці?
2. Другий тип — противники і противниці фемінізму. Наприклад, моя бабуся Ліда. В її уявленні про ідеальний світ чоловік повинен заробляти гроші, а жінка — бути домогосподаркою. Бабуся Ліда вже давно не в тому віці, щоб змінювати світогляд. Вона пече найсмачніші у світі пиріжки з вишнями і вважає, що онуки бабусь-феміністок ходять голодні, а онучки не вміють зварити борщу. Ось мої лайфхаки, як говорити з бабусею Лідою (можете підставити сюди ім’я своєї бабусі, тітки чи тата) про фемінізм.
– Не перетворювати розмову про фемінізм на дебати, чиї цінності цінніші. Вам доведеться спростовувати стереотипи і проговорювати речі, які, на вашу думку, відомі всім. Робіть це терпляче, не заперечуючи слів співрозмовниці, а лише ділячись власними думками і почуттями.
– Наводити факти. «Мій досвід проти твого» у розмові з бабусею Лідою — це дорóга в нікуди. Зазвичай я заходжу на сторінку «Гендер в деталях» або «Update» і дізнаюся звідти потрібні цифри про розрив у зарплатах, статистику жертв насилля тощо, щоб не апелювати до емоцій, а оперувати конкретними даними. Є речі, з якими не посперечаєшся.
– Можна пограти в гру «якби не фемінізм…». Саме це остаточно розтопило серце моєї бабусі і змінило її ставлення до слова на літеру «ф». Якби не фемінізм, бабусю, ми з вами не мали б права голосу. Якби не фемінізм, мама не водила б авто. Якби не фемінізм, я не могла б без супроводу чоловіка повертатися з роботи додому, та й працювати не мала б права. Як і навчатися, і носити штани, наприклад. А ви з мамою за можливість удвох подорожувати на море теж повинні подякувати феміністкам.
– І найголовніше: фемінізм — це не догма, а свобода вибирати. Феміністки теж можуть пекти пиріжки з вишнями і доглядати дітей, доки чоловік працює, — кажу я бабусі і спостерігаю, як її брови вигинаються дугою. — А можуть і не робити цього. Це визначає не їхній чоловік і не суспільство, а вони самі.
Я розповідаю, що феміністка, котра мріє про класичне материнство, як у бабусі Ліди, — вона його матиме. Тільки з повивальними столиками в громадських місцях, з гідними умовами декретної відпустки і захистом від домашнього насилля. Це про свободу бути собою і про гідність. З пиріжками чи без — як сама жінка захоче. Єдина умова: ніхто не має права вирішувати за неї — ні суспільство, ні батьки, ні чоловік. Бабуся з розумінням киває.
3. І нарешті, третя категорія — токсичні мудаки. Її еталонний представник — дядя Діма-постмодерніст. Загальні характеристики: фамільярність, жарти в стилі «який фемінітив від слова “стіл”», анекдоти про блондинок і репліки «сама винна» в розмовах про насилля над жінками.
Якщо всі ваші родичі приємні і приязні люди, я щиро за вас радію. Проте, на жаль, у родинному колі часто трапляються токсичні мудаки, як дядя Діма. Зараз я спробую вберегти вас від помилок у комунікації з його братами по виду.
– Дядю Діму не переконаєш фактами. Його стратегія — заперечити все, сказане вами. На всі цифри і приклади він реагує примітивним тролінгом. Моя вам порада: не починайте дискусію. Він не вартий ваших зусиль!
– Якщо після третьої чарки на Йордана токсичний мудак сам наполегливо зав’язує розмову про фемінізм і уникнути її неможливо, жартуйте. Тільки іронія і сарказм порятують вас від енергетичного вампіризму. Наші з дядею Дімою діалоги відбуваються десь так.
«Чому феміністки не йдуть працювати на шахти?» — «Чому ВИ не йдете працювати на шахти, дядя Діма? До речі, в депресивних регіонах, де мужики бухають так, як ви, на шахтах часто працюють саме жінки».
«Де твоя жіночність?» — «Де ваші біцухи?»
«Тобі мужика нормального треба». — «Це ви до своєї дружини звертаєтесь?»
Зазвичай такі пересварки тривають недовго, після третього питання дядя Діма відступає, а потім дружина відвозить його додому. Вона, до речі, сама керує великим домогосподарством і дозовано видає своєму дяді Дімі гроші, щоб він не програв усе в автоматах. Мачо-мужик дядя Діма не заперечує, він же постмодерніст.
Вступ Методологія дослідження Розуміння та сприйняття підтримки ЛГБТКІ+ людей з боку бізнесів та організацій Безпека та ризики видимої підтримки ЛГБТКІ+ людей Інклюзивність у робочому середовищі: погляди ЛГБТКІ+ людей та роботодавців Що вже роблять бізнеси та що може мотивувати їх до більшої інклюзивности? Очікування щодо підтримки та реагування на дискримінаційні ситуації Висновки Рекомендації для бізнесів та організацій
Підтримка ЛГБТКІ+ людей з боку бізнесів та організацій поступово стає важливою частиною ширших дискусій про соціальну відповідальність, інклюзивність та недискримінацію в Україні. Згідно з опитуванням громадської думки Київського міжнародного інституту соціології на замовлення ГО «Наш світ», в Україні спостерігається стійка тенденція покращення ставлення українського суспільства до захисту прав ЛГБТК людей: станом на осінь 2025 року, понад 78% українців та українок вважали, що ЛГБТК люди повинні мати такі самі права, як і решта населення України. Водночас залишається відкритим питання, що саме різні сторони розуміють під такою підтримкою: чи йдеться про публічні заяви та символічні жести, створення безпечних просторів для клієнтів і клієнток, внутрішні політики для працівників і працівниць, партнерство з громадськими організаціями, чи про більш повсякденні практики поваги, чутливости та реагування на дискримінаційні ситуації.
Це дослідження було спрямоване на те, щоб краще зрозуміти, які форми підтримки ЛГБТКІ+ людей з боку бізнесів та організацій сприймаються як важливі, щирі та корисні самою спільнотою, а також як ці питання бачать представники та представниці організацій, які вже позиціонують себе як дружні або зацікавлені у розвитку інклюзивних практик. Особлива увага приділялась не лише тому, що бізнеси можуть робити назовні для своїх, зокрема потенційних, споживачів та споживачок, але й тому, як вони можуть ставати безпечнішими та більш інклюзивними середовищами для власних працівників і працівниць.
Результати дослідження показують, що для ЛГБТКІ+ людей підтримка з боку бізнесів та організацій має кілька взаємопов’язаних вимірів. З одного боку, видимі сигнали союзництва, такі як прайд-символіка, публічні заяви, інклюзивна комунікація чи підтримка ЛГБТКІ+ ініціатив, можуть бути важливими маркерами безпеки та визнання. З іншого боку, респонденти та респондентки неодноразово наголошували, що така підтримка не має обмежуватись лише символічними жестами, особливо якщо вони не підкріплені реальними практиками недискримінації, навчанням персоналу, механізмами реагування на утиски та готовністю організації брати відповідальність за власні дії.
Дослідження також продемонструвало, що для бізнесів та організацій тема підтримки ЛГБТКІ+ людей часто залишається чутливою і не завжди очевидною з практичної точки зору. Частина організацій уже впроваджує окремі інклюзивні практики або декларує принципи недискримінації, однак багато хто не має достатнього розуміння, які саме кроки є доречними, достатніми та справді корисними для ЛГБТКІ+ людей. Окремим питанням залишаються ризики відкритої підтримки, зокрема потенційна негативна реакція частини аудиторії, тиск у соціальних мережах, загрози безпеці або сумніви щодо того, як уникнути формального чи поверхового союзництва.
У цьому звіті представлено результати онлайн-опитування та дискусій у форматі онлайн фокус-груп з ЛГБТКІ+ людьми і представницями дружніх бізнесів та організацій. Звіт послідовно розглядає, як респонденти та респондентки розуміють підтримку ЛГБТКІ+ людей, які практики вважають важливими, які ризики бачать у видимому союзництві, яким є досвід ЛГБТКІ+ людей у робочому середовищі, що вже роблять дружні організації та які практичні кроки можуть допомогти бізнесам ставати більш інклюзивними. Окрему увагу приділено очікуванням ЛГБТКІ+ спільноти щодо відповідальної поведінки бізнесів, зокрема у випадках дискримінаційних інцидентів, невдалих комунікацій або ситуацій, коли дії компанії сприймаються як образливі чи недостатньо чутливі.
Цей звіт не має на меті запропонувати універсальну модель «ідеального» дружнього бізнесу. Натомість, він прагне окреслити практичні орієнтири для організацій, які хочуть підтримувати ЛГБТКІ+ людей більш послідовно, безпечно та відповідально. Отримані результати можуть бути корисними для бізнесів, громадських організацій, культурних інституцій, медіа, роботодавців та інших структур, які прагнуть краще зрозуміти потреби ЛГБТКІ+ людей і перейти від загальних заяв про інклюзивність до конкретних дій.
Дослідження «Pride Month Allies: Research-Based Support Tools for LGBTQI+ Friendly Businesses and Media» (Союзники Прайд-місяцю: дослідницьки обґрунтовані інструменти підтримки ЛГБТКІ+ людей для дружніх бізнесів та медіа) реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Стійкі рухи, сильніші спільноти» за підтримки Шведської федерації за права ЛГБТКІ (RFSL)
Дослідження аналізує, як особливості української правотворчості та практики впровадження нормативних актів впливають на досягнення цілей державних планів. Предметом аналізу є Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року. На цій основі окреслено перспективи розроблення та впровадження українського аналогу шведської концепції всеохопної оборони. Питання забезпечення колективної стійкості в кризу потребує правового оформлення та співпраці тріади влада-громадськість-бізнес, тому обмеження і сприятливі фактори реалізації діючого програмного документу, які відмічаються в звіті, стануть в нагоді для розбудови системи всеохопної оборони.
Ключові слова: всеохопна оборона, правотворчість, порядок денний «Жінки. Мир. Безпека», державна програма, органи місцевого самоврядування, коаліції 1325
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ ЗМІСТ АБРЕВІАТУРИ СТИСЛИЙ ОГЛЯД ВСТУП Методологія Контекст дослідження РОЗДІЛ 1. РЕАЛІЇ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ ТА ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ НА ПРИКЛАДІ НПД 1325 «ЖІНКИ. МИР. БЕЗПЕКА» 1.1. Ініціація і підготовка 1.2. Розробка і затвердження 1.3. Виконання 1.4. Контроль, моніторинг, оцінка ВИСНОВКИ РЕКОМЕНДАЦІЇ Рекомендації Парламенту України Рекомендації центральним органам виконавчої влади Рекомендації органам місцевого самоврядування Рекомендації сектору безпеки і оборони України ПОСИЛАННЯ ДОДАТКИ Додаток А. Цикл прийняття та реалізації Закону в Україні Додаток Б. Цикл розробки та реалізації державних програмних документів Додаток В. Кейс Коаліції 1325-Закарпаття з виділення фінансування на ОПД 1325
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
Дослідження присвячене оцінці спроможності розробки й реалізації наскрізних міжвідомчих програмних документів (на прикладі НПД 1325 «Жінки, мир, Безпека») в контексті концепції всеохопної оборони. Мета роботи — виявити ключові обмеження та успішні практики впровадження НПД 1325 (в т.ч. на місцевому рівні), проаналізувати механізми прийняття рішень і координації на центральному та місцевому рівнях та визначити роль ОМС у реалізації плану, використовуючи шведський досвід всеохопної оборони як порівняльну рамку для оцінки ефективних підходів до планування, залучення стейкхолдерів і підзвітності.
Загалом дослідження підтвердило, що Україна до початку повномасштабного вторгнення мала значний прогрес у галузі гендерної рівності. Водночас виявлено численні бар’єри реалізації програм на місцевому рівні. Наприклад, проаналізовано, що державні політики (в т.ч. НПД 1325) стикаються з перешкодами під час реалізації на місцях. Встановлено також роль фінансування — програми з чітко виділеними коштами мають вищі шанси на ефективну реалізацію, а відсутність фінансування спричиняє формальний підхід. Ці узагальнені результати визначили основні напрямки проблематики (локальні бар’єри, роль ресурсів, взаємодія з громадянським суспільством) для подальшого детального аналізу.
Дослідження охоплює такі ключові напрями:
1. Законодавчі та концептуальні засади, що включає аналіз концепції всеохопної оборони в Швеції (цілі, пріоритети, інститути координації) та порівняння з українськими стратегіями. Зокрема, вивчено, як у Стратегії національної безпеки України формулюється залучення суспільства до оборони, і яким чином НПД 1325 доповнює цей підхід через ґендерну перспективу. НПД 1325 як державний програмний документ має на меті створити умови для рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, відновленні та реагуванні на безпекові виклики.
2. Процес розробки та затвердження НПД 1325. В дослідженні висвітлено історію ініціативи (роль жіночих ОГС, міжнародних організацій), вибір координуючої структури, аналіз процесу формування та погодження плану (зокрема, участі донорів, наявності даних та індикаторів).
3. Залучення зацікавлених сторін з числа громадськості, місцевої влади, бізнесу та сектору безпеки і оборони до розробки та реалізації документу. Досліджено шляхи комунікації між ОГС, органами місцевого самоврядування (ОМС), центром і громадою, а також роль українсько-шведського досвіду мережування та коаліцій (наприклад, Коаліції «1325 Закарпаття»). З’ясовано, що на практиці залученість громад є обмеженою, часто в усталеній практиці домінує вертикальна постановка задач «зверху вниз»,коли завдання визначаються на вищому рівні, а на місцях переважає виконання «для звітності». Також бракуєкомандної взаємодії, орієнтованої на суспільно-корисний результат, і в реалізації НПД 1325 на місцевому рівні домінує формальний підхід.
4. Локалізація та виконання плану. Описано етапи — створення обласних планів дій (для усіх областей це було обов’язковим) та впровадження на рівні громад (добровільно). Зокрема, проаналізовано, що ОПД 1325 часто були сформовані без реальної адаптації до регіональних особливостей. Виявлено численні бар’єри виконання ОПД 1325: бюрократія (централізованість управління), кадровий дефіцит на місцях, недостатність стратегічного планування в громадах, проблеми координації між департаментами, відсутність фінансування, дублювання функцій між програмами, слабка комунікація тощо.
5. Фокус на вразливих групах і гендері. В дослідженні підкреслено увагу до цільових груп НПД 1325 (жінок, ВПО, ветеранів та інших). З’ясовано, що охоплення цих груп є ключовою метою НПД 1325, але в локальній імплементації це часто зводиться до формальних заходів, та обмежене недостатнім ступенем планування та фінансування.
6. Роль фінансів і ресурсів. В дослідженні оцінюється вплив бюджетного забезпечення на ефективність. Зокрема, експертки відзначали, що цільове фінансування заходів НПД 1325 (на державному чи місцевому рівні) суттєво підвищує ймовірність їх реалізації.
7. Шведський досвід як уроки для України. Порівнюються українські практики з досвідом Швеції (напрямки руху гендерної рівності, ролі неурядових організацій у виконанні Резолюції РБ ООН 1325).
Аналіз результатів дослідження дає підстави зробити такі загальні висновки. По-перше, державні політики на зразок НПД 1325 зіштовхуються з численними бар’єрами при впровадженні на місцевому рівні. Саме локальні фактори (відсутність ресурсів, бюрократичні перепони, низька мотивація виконавців тощо) створюють найбільші труднощі для виконання програм. По-друге, дослідження підтверджує, що наявність бюджетних коштів суттєво підвищує якість реалізації планів: програмні документи з чітко визначеним фінансуванням мають значно вищі шанси на успіх, ніж ті, що не забезпечені фінансами. По-третє, залучення громадських організацій (зокрема жіночих) може частково компенсувати обмеження ресурсів і спростити виконання міжвідомчих документів. Однак на практиці місцева влада часто розглядає співпрацю з ОГС швидше як додаткове навантаження, ніж як партнерське рішення.
Нарешті, дослідження засвідчило, що традиційна управлінська культура в органах державної влади й органах місцевого самоврядування (успадкована від радянських підходів) ускладнює впровадження наскрізних стратегій. У результаті питання гендерного мейнстримінгу та пов’язані з ними ініціативи (як-от НПД 1325) залишаються непріоритетними.
Таким чином, дослідження демонструє, що для успішної локалізації концепції всеохопної оборони з урахуванням гендерного підходу органам державної влади та ОМС потрібно посилити фінансове й кадрове забезпечення та розвинути міжвідомчу співпрацю. До практичної реалізації планів слід активніше залучати мешканців громад, ОГС та бізнес. Окремо важливо підвищувати пріоритетність гендерних питань у системі безпеки.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів: Докторка соціологічних наук Олена Стрельник. Гендерна експертка Ганна Гриценко.
Це дослідження аналізує роль і готовність жінок у системі цивільної оборони України та можливості інституційного посилення їхнього внеску через адаптацію міжнародного досвіду, зокрема шведської моделі всеохопної оборони. Методологія поєднує кількісні дані національного репрезентативного опитування та якісні інтерв’ю, доповнені аналізом нормативних документів і даних із відкритих джерел. У фокусі роботи — взаємодія державних органів і громадянського суспільства, розвиток волонтерських ініціатив і навчальних програм, а також гендерно чутливі аспекти підготовки до кризових ситуацій. Дослідження пропонує рекомендації щодо інтеграції практичного досвіду волонтерських ініціатив і навчальних програм у системні механізми підготовки громадян(ок). Також очікуваний вплив цих рекомендацій розглядається на чотирьох рівнях: індивідуальному, локальному, інституційному та національному. Практичні імплікації стосуються формування системного підходу до підготовки громадян(ок) і розбудови механізмів мобілізації ресурсів. Результати підкреслюють важливість інтеграції жінок у цивільну оборону як складника стійкої і гнучкої системи безпеки та оборони України.
Ключові слова: жінки і безпека, цивільна оборона, всеохопна оборона, національний спротив, україно-шведська співпраця.
ЗМІСТ
СТИСЛИЙ ОГЛЯД ВСТУП МЕТОДОЛОГІЯ РОЗДІЛ 1. ВСТУП ДО КОНЦЕПЦІЇ ВСЕОХОПНОЇ ОБОРОНИ 1.1 Для чого Україні всеохопна оборона? 1.2 Підсумок розділу 1 РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ У ШВЕЦІЇ Підсумок розділу 2 РОЗДІЛ 3. SVENSKA LOTTAKÅREN (ШВЕДСЬКА ЖІНОЧА ДОБРОВОЛЬЧА ОБОРОННА ОРГАНІЗАЦІЯ) 3.1 Аналіз конкретного кейсу: нормативно-правова база, функції, обов’язки та програми організації 3.2 Огляд навчальних курсів, які проводить організація, та визначення тих, що можуть бути адаптовані для українського контексту 3.3 Підсумок розділу 3 РОЗДІЛ 4. УКРАЇНА: ВІД ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДО ВСЕОХОПНОЇ ОБОРОНИ 4.1 Законодавчі основи та трансформація цивільного захисту до всеохопної оборони 4.2 Впровадження принципів всеохопної оборони у практику РОЗДІЛ 5. ЖІНОЧЕ ЛІДЕРСТВО У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ЯК СКЛАДНИК ВСЕОХОПНОЇ ОБОРОНИ 5.1 Соціальні мотиви та виклики участі жінок у системі цивільної готовності 5.2 Громадські жіночі ініціативи у сфері цивільної готовності: від хаотичних практик до системних моделей 5.3 Підсумок розділу 5 РОЗДІЛ 6. ПІДСУМКИ 6.1. ПРОПОЗИЦІЯ ЩОДО ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ШВЕДСЬКОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ 6.2. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ В УКРАЇНІ 6.3. МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕКОМЕНДАЦІЙ: ВІД ПІЛОТІВ ДО ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ Найреалістичніший сценарій — Пілотування і поступове масштабування Резервний сценарій — Громадська ініціатива 6.4. ОЧІКУВАНИЙ ВПЛИВ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ НА ЧОТИРЬОХ РІВНЯХ ВИСНОВКИ ПОСИЛАННЯ Додаток А. Структура національного опитування
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
Цей звіт розглядає готовність українського суспільства до участі у цивільній обороні, а також пропонує рекомендації для інституційного та громадського розвитку системи, зокрема з урахуванням гендерного аспекту та ролі жінок у посиленні стійкості громад.
В українському контексті цивільна оборона досі перебуває на стадії трансформації: від централізованої моделі державного патерналізму до партнерської моделі всеохопної оборони, де громадяни та громадянки активно долучаються до безпеки та стійкості своїх громад. Високий потенціал українського громадянського суспільства вже проявився під час війни через численні волонтерські та освітні ініціативи, що фактично реалізують принципи всеохопної оборони «знизу вгору» аналогічно до шведської моделі всеохопної оборони.
У дослідженні йдеться про актуальний стан підготовки українського громадянського суспільства до цивільної оборони у період повномасштабної війни. Результати репрезентативного опитування показали, що лише 14,7% громадян(ок) пройшли навчання з цивільної оборони після початку війни. Водночас 43% респондентів(ок) вважають, що цивільні мають активно долучатися до реагування на надзвичайні ситуації, а 48% готові брати участь після відповідної підготовки. Ці дані демонструють високий рівень громадянської мотивації, яка, як показує дослідження, потребує формалізації та систематизації через структуровані програми навчання та підтримки.
Виходячи з цих результатів, у дослідженні пропонуються конкретні кроки для вдосконалення системи цивільної оборони України. По-перше, рекомендовано інтегрувати курси цивільної безпеки у вже наявні програми Центрів підготовки громадян до національного спротиву, громадських організацій та ДСНС. Особливу увагу при цьому приділено кризовому реагуванню, евакуації, розбору завалів та іншим практичним навичкам, що підвищують готовність громад.
По-друге, в дослідженні підкреслено потребу створення системи сертифікації та регулярної перепідготовки волонтерів і волонтерок. Це дозволить не лише забезпечити актуальність знань, а й зміцнити довіру громад і державних органів до залучених осіб.
Додатково наголошено на важливості інституціоналізації жіночих ініціатив та громадських організацій. Підтримка мереж жінок-тренерок і лідерок у сфері цивільної готовності сприятиме гендерній інтеграції в політику безпеки, врахуванню потреб жінок, посиленню соціальної стійкості та розвитку горизонтальних мереж довіри.
Також дослідження пропонує децентралізовану структуру управління, здатну швидко реагувати на потреби регіонів і поєднувати державні програми, місцеві громади та громадські організації. Вивчення шведського досвіду показує, що адаптація моделі «Lottakåren» до українських реалій дозволить перетворити «хаос ентузіазму» на інституційну опору всеохопної оборони. Українська модель, як підкреслюється в дослідженні, має базуватися на принципах рівності, громадянської активності, локальної стійкості й довіри між державою і громадою.
Загалом такий підхід забезпечує не лише безпеку, а й формує нову культуру громадянської відповідальності, де кожен громадянин і громадянка стають активними учасниками національної оборони.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів: Докторка соціологічних наук Олена Стрельник. Гендерна експертка Ганна Гриценко.
Це дослідження спрямоване на визначення ролі місцевого самоврядування і державного управління в контексті всеохопної оборони з урахуванням гендерної складової державної політики України. Тривалий час питанню залучення жінок до важливих державних процесів, зокрема тих, що стосуються сфери безпеки та оборони, не приділяли значної уваги через низку різних причин, серед яких і гендерні стереотипи. Проте євроінтеграційний рух України заклав умови для перегляду наявного правового поля, особливої актуальности справа набула в часи війни, коли значна кількість питань, що стосуються забезпечення ухвалення рішень у сфері оборони і безпеки в умовах децентралізації була покладена на органи місцевого самоврядування та новоутворені військово-цивільні адміністрації. В дослідженні здійснюється якісний аналіз чинного законодавства, яке регулює питання всеохопної оборони в межах компетенції ОМС та ОДВ, наводяться дані експертних опитувань представників ОМС та ОДВ на місцевому рівні для виявлення практики застосування норм, що передбачені законодавством, перешкоди, з якими стикаються посадов(и)ці та політики(ні). Виявлено можливості, які залишаються для посилення залучености жінок на місцевому рівні в питання, що стосуються всеохопної оборони в останні роки, особливо з часу повномасштабного російського вторгнення 2022 року.
Ключові слова: оборона, всеохопна оборона, державне управління, місцеве самоврядування, гендерна рівність, війна росії проти України, Україна.
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ СТИСЛИЙ ОГЛЯД ВСТУП РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВСЕОХОПНОЇ ОБОРОНИ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ 1.1. Підсумок розділу 1 РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ВСЕОХОПНОЇ ОБОРОНИ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ 2.1. Загальні тенденції та виклики 2.2. Самоорганізація громад як основа стійкости 2.3. Взаємодія з військовими адміністраціями та державними структурами 2.4. Роль жінок у забезпеченні всеохопної оборони 2.5. Волонтерські та ветеранські мережі як частина оборони 2.6. Ресурси, кадри та бюрократія 2.7. Підсумок розділу 2 РОЗДІЛ 3. ШВЕДСЬКИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ВСЕОХОПНОЇ ОБОРОНИ НА ЛОКАЛЬНОМУ РІВНІ 3.1. Поняття та основні засади концепції всеохопної оборони у Швеції 3.2. Місце муніципалітетів у системі всеохопної оборони 3.3. Співпраця з військовими та регіональною владою 3.4. Підсумок розділу 3 ВИСНОВКИ Гендерний вимір всеохопної оборони Порівняння зі шведським досвідом Підсумкові висновки РЕКОМЕНДАЦІЇ Раді національної безпеки і оборони України Кабінету Міністрів України Верховній Раді України Органам місцевого самоврядування Громадським організаціям та міжнародним партнерам ПОСИЛАННЯ ДОДАТКИ Додаток 1. Анкета інтерв’ювання для представників і представниць ОМС та ОВВ на місцях
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
«Стійкість громади — це не тільки укриття й ППО, а й упевненість людей, що про них подбають у будь-якій кризі» (Юлія Дарницька, депутатка Чернігівської міської ради, інтерв’ю).
Дослідження вивчає роль органів місцевого самоврядування та державного управління у формуванні системи всеохопної оборони України з урахуванням гендерної складової.
Аналіз нормативно-правової бази показав, що українське законодавство визначає засади всеохопної оборони, проте роль місцевого самоврядування залишається фрагментарною. Існує дублювання повноважень між органами місцевої влади та військовими адміністраціями, що ускладнює координацію дій і знижує ефективність управління на місцях. Гендерний компонент у більшості нормативних актів не інтегрований системно, а виконання Національного плану дій з реалізації Резолюції РБ ООН 1325 на місцевому рівні має несистемний характер.
Результати експертних інтерв’ю з представниками й представницями ОМС та ОВВ із Чернігівської, Харківської, Миколаївської, Запорізької та Волинської областей показують, що громади взяли на себе значну частину функцій із забезпечення безпеки, гуманітарного реагування та підтримування населення. Попри брак ресурсів і нечіткий розподіл повноважень, саме місцевий рівень став осередком стійкости в кризових умовах. Жінки активно залучені до роботи органів влади, проте їхня участь у процесах ухвалення рішень у сфері оборони залишається недостатньою.
Аналіз шведської моделі засвідчив, що успіх всеохопної (тотальної) оборони ґрунтується на партнерстві військових, муніципалітетів, бізнесу і громадянського суспільства. Шведські муніципалітети мають чітко визначені обов’язки в сфері цивільної готовности, а координація між рівнями влади здійснюється через постійні платформи співпраці.
Україні доцільно адаптувати ці підходи і посилити роль місцевих рад та громад, забезпечити їх ресурсну спроможність, інтегрувати гендерну політику в сферу безпеки та створити механізми цивільно-військової взаємодії на регіональному рівні.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів: Докторка соціологічних наук Олена Стрельник. Гендерна експертка Ганна Гриценко.
Це дослідження аналізує важливу роль та вплив низового волонтерського руху в Україні в контексті оборони від російської збройної агресії, що триває. Дослідження містить огляд динаміки волонтерського руху в Україні та правової бази, поєднує дані кількісних та якісних методів дослідження волонтерства, аналізує форми організації волонтерського руху, особливості низового волонтерства, взаємодію з органами влади і громадським сектором, гендерні аспекти волонтерства, розвиток і майбутні перспективи низового волонтерства. Дослідження охоплює кейс-стаді об’єднань родин полонених, зниклих безвісти, цивільних заручни(ць)ків. Надано рекомендації основним стейкхолдерам щодо заходів для посилення волонтерського руху для всеохопної оборони України.
Ключові слова: волонтерський рух, низове волонтерство, волонтерські ініціативи, активізм, індивідуальн_а волонтер_ка, всеохопна оборона, війна росії проти України, Україна.
ЗМІСТ
СТИСЛИЙ ОГЛЯД ВСТУП МЕТОДОЛОГІЯ РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ В ПРАВОВОМУ І ЧАСОВОМУ РОЗРІЗАХ 1.1 Короткий огляд та аналіз правової бази 1.2 Огляд залучення населення до волонтерства та динаміки розвитку волонтерського руху, зокрема після 2022 року 1.3 Результати загальнонаціонального опитування щодо залучености до волонтерської діяльности в 2025 році РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ 2.1 Типологізація волонтерства: організаційно-правовий статус та напрямки діяльности 2.2 Проблеми категоризації волонтерства РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ НИЗОВОГО ВОЛОНТЕРСТВА В УКРАЇНІ РОЗДІЛ 4. ВЗАЄМОДІЯ З ОРГАНАМИ ВЛАДИ, БІЗНЕСОМ ТА ГРОМАДСЬКИМ СЕКТОРОМ РОЗДІЛ 5. ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ВОЛОНТЕРСТВА РОЗДІЛ 6. РОЗВИТОК І МАЙБУТНЄ НИЗОВИХ РУХІВ РОЗДІЛ 7. КЕЙС-СТАДІ ОБ’ЄДНАНЬ РОДИН ПОЛОНЕНИХ, ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ, ЦИВІЛЬНИХ ЗАРУЧНИКІВ І ЗАРУЧНИЦЬ ВИСНОВКИ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДОДАТОК ПОСИЛАННЯ
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
Це дослідження мало на меті окреслити, як низовий волонтерський рух доповнює і підтримує обороноздатність України.
Контекст. У 2025 році, на дванадцятий рік російсько-української війни та четвертий рік повномасштабного вторгнення, низовий волонтерський рух в Україні діє та розвивається. У 2024 році частка зайнятого населення, залученого до волонтерської чи благодійної діяльности (принаймні раз на місяць), в Україні становила 57,7% серед жінок і 54,4% серед чоловіків. Волонтерські ініціативи ведуть свою діяльність в усіх сферах суспільства: від зборів коштів на різноманітні військові та гуманітарні потреби до нефінансової допомоги Силам оборони, постраждалим від війни, ВПО, ветеран(к)ам, людям у складних життєвих обставинах, а також послуг у сфері освіти, культури, охорони довкілля тощо. Активний волонтерський рух сприяє більшій резильєнтності українського суспільства.
Методологія дослідження ґрунтується на комбінованому підході, який поєднує кабінетне та польове дослідження, останнє проводили із застосуванням кількісних (опитування 1000 осіб, проведене методом CATI на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів) та якісних (16 глибинних інтерв’ю), що частково застосовувалися паралельно. Як додаткові методи були застосовані аналіз відкритих джерел, кейс-стаді.
Розділ 1. Огляд волонтерського руху в правовому і часовому розрізах.
У розділі здійснений комплексний огляд розвитку волонтерського руху в Україні крізь призму правового регулювання та суспільно-історичних трансформацій. Результати кабінетного дослідження вказують на поступове становлення культури волонтерства в Україні: від епізодичних ініціатив на початку 1990-х до масштабного руху, інтегрованого в різні сфери у наш час — від забезпечення військових до гуманітарної допомоги під час повномасштабного вторгнення.
Правовий аналіз законодавчої бази засвідчив важливість чіткого розмежування понять «волонтер» і «благодійник», а також визначив головні нормативні зміни, що вплинули на організацію та регулювання волонтерської діяльности. Окремо розглянуті зміни в інституційній структурі координування волонтерської діяльности, соціальні гарантії для волонтерів та правові виклики, з якими нині стикаються волонтери та волонтерки.
Проаналізовано динаміку залучення населення до волонтерства, а також результати соціологічних та наукових досліджень, які висвітлюють трансформацію волонтерського руху в Україні протягом останніх років. Результати загальнонаціонального опитування 2025 року, проведеного в межах цього дослідження, демонструють стійку залученість населення до волонтерства — 41% респондентів/ок беруть активну участь у волонтерських ініціативах, при цьому спостерігається відносна гендерна збалансованість.
Розділ 2. Форми організації волонтерського руху.
В розділі представлені різні форми організації волонтерського руху в Україні, класифіковані на основі емпіричних даних за організаційно-правовим статусом та напрямками діяльности. Проаналізовані головні функції кожної форми та простежені перетини й відмінності між волонтерською діяльністю та активізмом. Огляд демонструє різноманіття волонтерського середовища та виявляє особливості його структурування і категоризації.
Розділ 3. Особливості низового волонтерства в Україні.
Дані глибинних інтерв’ю дозволили проаналізувати особливості низового волонтерства в Україні, його горизонтальну структуру і соціальну відповідальність. Розглянутий досвід індивідуальних волонтерів/ок та волонтерських ініціативних груп, як формалізованих, так і неформалізованих у громадські чи благодійні організації.
Розділ 4. Взаємодія з органами влади, бізнесом та громадським сектором.
Волонтерські ініціативи, які виникли як реакція на нагальні виклики війни, поступово формують потужну паралельну систему, здатну виконувати функції, традиційно належні державі. Дані глибинних інтерв’ю вказують, що низовий волонтерський рух відкритий до співпраці з органами влади, бізнесом, неприбутковими організаціями і шукає шляхи налагодження контактів, навіть якщо відчуває бар’єри в співпраці. Розділ окреслює масштаби заміщення державних функцій волонтерськими ініціативами та порушує питання майбутньої взаємодії громадянського суспільства з державою.
Розділ 5. Гендерні аспекти волонтерства.
Досліджені гендерні аспекти та репрезентації в низовому волонтерстві в Україні. Аналіз показує, як волонтерський рух відображає, відтворює і трансформує традиційні гендерні ролі, впливаючи на мотивацію, характер діяльности, розподіл обов’язків між людьми. Використані як кількісні дані соціологічних опитувань, так і якісні свідчення волонтерів і волонтерок, що дозволяє простежити гендерні відмінності у завданнях і сферах залучення. Особлива увага приділена видимості жіночого лідерства та його відображенню в повсякденних практиках, публічному просторі, де гендерна асиметрія залишається помітнішою.
Розділ 6. Розвиток і майбутнє низових рухів.
Проаналізований розвиток українських низових волонтерських ініціатив в умовах тривалої війни, їхні потреби та виклики в процесах формалізації, професіоналізації. Розглянуті тенденції інституалізації волонтерських осередків, причини збереження неформального характеру частини ініціатив та адаптація руху до нових суспільних потреб. На основі кількісних і якісних даних простежено, як активісти й активістки переосмислюють підходи до розвитку, зміцнюють горизонтальні зв’язки та підвищують стійкість спільнот.
Розділ 7. Кейс-стаді об’єднань родин полонених, зниклих безвісти, цивільних заручників і заручниць.
Окреслена динаміка розвитку, особливості, потреби громадянського руху родин полонених, зниклих безвісти та цивільних заручників, який активно розвинувся у відповідь на російську агресію. В розділі представлені результати кейс-стаді, проаналізований склад об’єднань родин, їхня географія, напрямки діяльности, потреби і труднощі, а також взаємодія між об’єднаннями, з місцевою владою, урядовими та міжнародними організаціями. Фокус дослідження — громадський активізм і волонтерська діяльність, спрямовані на адвокацію прав постраждалих та надання безоплатної допомоги родинам.
Висновки.
Підсумовані основні знахідки дослідження: сила волонтерської спільноти, умовність категоризації, правова невизначеність, ресурсна стійкість і проблеми гендерної репрезентації.
Рекомендації.
Надані рекомендації для головних стейкхолдерів, як зберігати сталість і посилювати низовий волонтерський рух для всеохопної оборони.
Дослідження реалізоване ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони» за кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», завдяки фінансовій підтримці Шведського інституту в партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу в системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком з одночасним урахуванням гендерного підходу в таких секторах, як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї та керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, Голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів: докторка соціологічних наук Олена Стрельник. гендерна експертка Ганна Гриценко.
Дослідження показує, що в умовах повномасштабної війни перетин оплачуваної та неоплачуваної доглядової праці фактично стає елементом критичної інфраструктури всеохопної оборони: нестача можливостей тимчасового заміщення персоналу, руйнування закладів і перебої в наданні послуг та фрагментовані графіки роботи призводять до хронічного перевантаження жінок і знижують кадрову спроможність критично важливих сфер. На основі аналізу документів, загальнонаціонального й онлайн-опитувань та 20 глибинних інтерв’ю ми фіксуємо зростання інтенсивності роботи, низькі й нестабільні доходи та дефіцит доглядових послуг, що безпосередньо скорочує відпрацьовані години й підвищує плинність кадрів. Рекомендації спрямовано на інституційні рішення щодо організації часу для догляду та відпочинку — кадрові резерви для тимчасового заміщення персоналу, ваучери на послуги короткочасного догляду, подовжені й чергові години роботи закладів, єдиний інформаційний маршрут для сімей, — щоб додаткова неоплачувана праця не залишалася єдиним механізмом підтримки тилу, а перетворювалася на передбачувану й забезпечену ресурсами спроможність інституцій.
СТИСЛИЙ ОГЛЯД ВСТУП МЕТОДОЛОГІЯ РОЗДІЛ 1. ДОГЛЯДОВА ПРАЦЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ: СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА ІНФРАСТРУКТУРНІ АСПЕКТИ (КАБІНЕТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ) 1.1 Контекст дослідження 1.2 Стислий огляд законодавства і тематичних досліджень 1.3 Типологія доглядової праці та її ключові проблеми 1.4 Напрями майбутніх досліджень 1.5 Підсумок розділу 1 РОЗДІЛ 2. ІНФРАСТРУКТУРНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ ЖІНОК НА ПЕРЕТИНІ ОПЛАЧУВАНОЇ ТА НЕОПЛАЧУВАНОЇ ДОГЛЯДОВОЇ ПРАЦІ У ЧАСИ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ 2.1 Організація безпеки під час тривог у закладах освіти як невидима праця 2.2 Нереалізовані потреби у короткочасному догляді та проблеми організації заміщення персоналу 2.3 Підсумки розділу 2 РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТРУДОВІ ВИКЛИКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ: ДЕФІЦИТ КАДРІВ, НЕСТАБІЛЬНІ ГРАФІКИ РОБОТИ, НИЗЬКІ ЗАРОБІТНІ ПЛАТИ 3.1 Інституційний дефіцит та розширення жіночого робочого дня 3.2 Доходи під час війни: як фінансова вразливість посилює подвійне навантаження жінок 3.3 Підсумки розділу 3 РОЗДІЛ 4. ПСИХОЕМОЦІЙНЕ ВИСНАЖЕННЯ, ТРИВОЖНІСТЬ І НЕСТАЧА ПІДТРИМКИ 4.1 Хронічна втома, вигорання, апатія 4.2 Відсутність часу на себе та почуття провини за відпочинок 4.3 Психоемоційні бар’єри жінок у зверненні по допомогу 4.4 Підсумки розділу 4 РОЗДІЛ 5. БАР’ЄРИ ДОСТУПУ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТА НЕДОВІРА ДО ДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ 5.1 Інформаційні перепони у сфері соціальної допомоги 5.2 Складність отримання статусів та оформлення документів 5.3 Підсумки розділу 5 РОЗДІЛ 6. «МИ ТРИМАЄМО КРАЇНУ!»: КОЛИ «СТІЙКІСТЬ» СПИРАЄТЬСЯ НА НЕВИДИМИЙ ДОГЛЯД 6.1 Втома, відповідальність і незамінність 6.2 Перетин оплачуваної та неоплачуваної доглядової праці 6.3 Підсумки розділу 6 РОЗДІЛ 7. ПОВСЯКДЕННІ ПРАКТИКИ САМООРГАНІЗАЦІЇ, ВЗАЄМОДОПОМОГИ ТА ВИЖИВАННЯ 7.1 Самоорганізаці 7.2 Домашні системи підтримки 7.3 Індивідуальні стратегії відновлення 7.4 Підсумки розділу 7 ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ДОДАТКИ Додаток А. Питання анкети загальнонаціонального опитування Омнібус Додаток Б. Анкета онлайн-опитування Додаток В. Гайд глибинного інтерв’ю «Доглядова праця в умовах війни»
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
У цьому дослідженні проаналізовано перетин оплачуваної та неоплачуваної доглядової праці жінок у час повномасштабного вторгнення й у рамці всеохопної оборони, тобто як інституційні збої та дефіцити сервісів перетворюються на додаткові години невидимої праці вдома — і навпаки, як домашній догляд обмежує трудову доступність у критичних сферах (освіта, медицина, поліція/ДСНС, комунальна інфраструктура).
Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні кількох методів — аналізу документів (національного законодавства в сфері опіки і піклування, сімейних прав та обов’язків, програм державної підтримки для осіб, які доглядають за іншими), результатів загальнонаціонального опитування (Info Sapiens, Omnibus CATI, n=1000), онлайн-опитування (n=57) та якісного дослідження, проведеного за допомогою методу глибинних інтерв’ю (n=20). Інструментарій дослідження було розроблено так, щоб була можливість порівняння відповідей учасників та учасниць досліджень, проведених за допомогою різних методів.
Повномасштабна війна різко підвищила «цінність часу» у доглядових і критичних сферах та одночасно зруйнувала інституційні підпірки, на яких тримався баланс між оплачуваною і неоплачуваною працею жінок. Інституційний кадровий дефіцит (міграція, мобілізація, вигорання) збігся з приростом домашнього догляду (більше дітей/літніх, які потребують догляду, часті «випадіння» садків/шкіл, ускладнений доступ до медицини). Результат — розтягнутий робочий день плюс «друга/третя зміна» вдома, хронічне виснаження і нестійкість графіків, що прямо зменшує трудову доступність ключового тилового персоналу. Нижче окреслено вузли, які роблять перетин оплачуваної й неоплачуваної доглядової праці особливо вразливим під час війни.
1. Інфраструктура часу та безпеки.
Жінки, які працюють у закладах дошкільної освіти та молодшій школі, стикаються в умовах війни зі значними труднощами: укриття не можуть прийняти всіх дітей, а повітряні тривоги постійно порушують розклад занять. Частину занять доводиться проводити позмінно чи прямо в укриттях, де немає належних умов. Усе це значно збільшує непомітну організаційну роботу жінок у садочках і молодших класах: вони приходять раніше, супроводжують дітей під час переміщень, постійно комунікують із батьками та координують маршрут між домом, навчальним закладом і укриттям.
Для працівниць критичних служб (поліція/ДСНС/медицина) гнучкість робочого дня практично неможлива, послуги короткочасного догляду відсутні, тому поєднання роботи і доглядових обов’язків стає можливим у випадку допомоги членів сім’ї (переважно бабусь).
2. Кадровий дефіцит і нестача механізмів тимчасової заміни персоналу.
Коли у доглядових професіях та на об’єктах критичної інфраструктури скорочується або вибуває персонал, роботу за двох-трьох доводиться виконувати тим, хто лишається. Формалізованих механізмів тимчасової заміни персоналу майже немає, тому заміни організовуються неофіційно на рівні колег між собою. У результаті інституції тримаються за рахунок їхнього додаткового невидимого часу. Повернувшись додому, ці жінки виконують і розширений догляд — за дітьми, літніми родичами та людьми з інвалідністю.
3. Нестабільні доходи на тлі інфляції й браку часу.
У силових та рятувальних службах доплати з’являлися хвилями, без стабільної індексації. В освіті та медицині доходи переважно стояли на місці або зменшувалися внаслідок інфляційних процесів. Коли у жінок немає навіть коротких перерв для відновлення та організації догляду, вони вимушено переходять на пів ставки або пропускають зміни. У результаті заробіток падає саме тоді, коли навантаження найбільше. Додаються й неформальні бар’єри — зокрема гендерні упередження, які впливають на рішення керівництва про надбавки чи карʼєрне просування.
4. Психоемоційне виснаження і дефіцит відновлення.
Хронічне недосипання, перервані ночі через обстріли/тривоги, робота за двох і відсутність відпочинку формують стійку апатію та вигорання. Звернення по підтримку є рідкісним випадком: допомогою психологів/груп підтримки користуються одиниці; переважає установка триматися за рахунок власних сил і горизонтальна взаємодопомога.
5. Інформаційні та бюрократичні бар’єри.
Навіть ті, хто мають право на пільги/статуси, пов’язані з доглядом, часто не знають, куди звертатися. Ці процедури складні, розпорошені між інституціями, а юридичний супровід дороговартісний. На практиці це означає втрату реального доступу до ресурсів, які могли б розвантажити догляд.
У відповідь на ці виклики й проблеми жінки самі вибудовують тимчасові контури підтримки: взаємні тимчасові заміни у школах і садках, гнучкі графіки роботи в колективах силових структур, сусідські мережі догляду за самотніми літніми людьми, малі волонтерські групи допомоги пораненим і їхнім родинам. Це дозволяє системі залишатися працездатною, але водночас витрачає приватні ресурси часу, здоров’я й грошей: неформальна взаємодопомога частково заміщує відсутні послуги, не забезпечуючи захисту від виснаження.
Щоб замінити нинішню ситуацію нестабільності, коли працівниці самі між собою «підстраховують» одна одну, потрібні системні рішення. Догляд має бути інтегрований у планування всеохопної оборони — із чітко передбаченим часом, організованими замінами персоналу, фінансуванням та доступною інформацією.
Політика має інституціоналізувати те, що вже роблять громади: короткостроковий догляд, організовані заміни персоналу, індексацію оплати праці й зрозумілий механізм отримання соціальної підтримки. Спираючись на отримані результати, пропонуємо такі заходи для посилення здатності поєднувати оплачувану і неоплачувану працю та підвищення стійкості всеохопної оборони.
Інфраструктура часу, а не лише місця.
Поряд із відбудовою/укриттями необхідно розгортати короткочасний денний і нічний догляд за тими, хто його потребує: чергові групи на 2–4 години впродовж дня і вечірніх змін, мікроденні центри для літніх/осіб з інвалідністю біля дому, «соціальний супровід + транспорт» до медичних/адміністративних послуг. Це безпосередньо повертає оплачувані години у зміну та зменшує вимушені прогули/неповну зайнятість.
Механізми тимчасової заміни персоналу й оплата праці з урахуванням навантаження.
Створити профінансовані резерви працівниць і працівників для тимчасових замін із чіткими нормами часу реагування (наприклад, окремі ставки для заміщення виховательок і вчительок у садках та школах, резервні бригади для комунальних і медичних служб). Встановити оплату та індексацію базових ставок з урахуванням фактичного навантаження й ризиків, а також закріпити в контрактах гарантовані й передбачувані графіки роботи, адаптовані до можливих повітряних тривог та відключень електроенергії.
Антидискримінаційні запобіжники.
Забезпечити застосування письмово закріплених і прозорих критеріїв для нарахування надбавок та ухвалення рішень про підвищення, а також регулярний аналіз цих рішень на предмет гендерних розривів в оплаті праці та кар’єрному просуванні; створити внутрішні канали (зокрема анонімні) для повідомлень про неформальні відмови у надбавках, професійних підвищеннях та доступі до можливостей професійного розвитку з обов’язковою перевіркою кожного випадку.
Підтримка відновлення.
Запровадити ваучери на короткочасний догляд для працівниць критичних сфер (щотижневі години відпочинку), доступні муніципальні консультації психологів, базові програми профілактики вигорання на робочому місці.
Єдиний інформаційний контур.
Створити портал «догляд і підтримка» з простими алгоритмами отримання статусів/пільг, типовими пакетами документів і безоплатним первинним юридичним супроводом; офлайн-пункти в ЦНАП/АМС для живої навігації.
Догляд — це інфраструктура оборони: якщо його не інституціоналізувати, ми фінансуємо «стійкість» виснаженням жінок і втратою боєздатності тилу. Оборона — це не лише фронт, а й безперервність роботи освіти, медицини, правопорядку та енергетики. Якщо ключова частина тилового персоналу працює на межі виснаження і не має часу ні на відпочинок, ні на виконання власних доглядових обов’язків, система поступово втрачає робочі години, повноцінні зміни й зрештою самих людей.
Вбудовування потреб догляду в кадрове й операційне планування (гнучкі графіки, можливість замін під час відпусток, лікарняних чи пікових навантажень, індексація виплат, зрозуміла інформація про права і можливості) конвертується у додаткову боєздатність: зменшує плинність кадрів, прискорює ротації, підсилює готовність служб і робить громади стабільнішими.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів: Докторка соціологічних наук Олена Стрельник. Гендерна експертка Ганна Гриценко.
Дослідження висвітлює досвід та виклики для жінок, які долучаються до Сил оборони України, зокрема у сфері рекрутингу, проходження служби та соціальних гарантій. В умовах низької суспільної підтримки ідеї загальної мобілізації особливої ваги набуває залучення до оборони вмотивованих фахівчинь. Аналіз показує наявність нормативних, соціокультурних та гендерних бар’єрів, що обмежують реалізацію потенціалу військовослужбовиць.
На основі інтерв’ю з військовослужбовицями та кандидатками до служби було сформульовано рекомендації для законодавчої та виконавчої влади, Міністерства оборони й медіа. Серед ключових пріоритетів — створення безпечного недискримінаційного середовища, оновлення нормативної бази, запровадження ефективних механізмів скарг і протидії домаганням, удосконалення соціальних гарантій та медичного забезпечення. Реалізація запропонованих заходів посилить кадровий потенціал Сил оборони та сприятиме формуванню армії, яка поважає гідність кожної людини й зміцнює обороноздатність України.
Ключові слова: жінки у війську, гендерні бар’єри, соціальні гарантії, мобілізація, всеохопна оборона.
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ ЗМІСТ АБРЕВІАТУРИ СТИСЛИЙ ОГЛЯД ВСТУП МЕТОДОЛОГІЯ РОЗДІЛ 1. ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ЖІНОК У ВІЙСЬКУ: СОЦІОКУЛЬТУРНІ, ІНСТИТУЦІЙНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ 1.1 Ставлення населення України до мобілізації жінок та військової служби жінок 1.2 Соціокультурні бар’єри для жінок у війську 1.3 Інституційні та нормативно-правові бар’єри щодо військової служби жінок 1.4 Підсумки розділу 1 РОЗДІЛ 2. УЯВЛЕННЯ ЖІНОК ПРО ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ТА ДОСВІД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВИЦЬ 2.1 Чому жінки замислюються про вступ до війська і чому відмовляються 2.2 Уявлення про військову службу жінок, які розглядають її можливість Мотивація для вступу на військову службу Основні побоювання та переживання Стримувальні фактори та вагання Стратегії вибору підрозділу Очікування від військової служби 2.3 Підсумки розділу 2 ВИСНОВКИ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПОСИЛАННЯ ДОДАТКИ Додаток А. Анкета опитування «Чи готові жінки йти у військо? Причини, що зупиняють» Додаток Б. Путівник для глибинних інтерв’ю з поточними військовослужбовицями (з 24 лютого 2022 року) Додаток В. Путівник для глибинних інтерв’ю з поточними військовослужбовицями, які прийшли не у гарячу фазу війни (у 2023–2025 або в 2018–2020) Додаток Г. Путівник для глибинних інтерв’ю з жінками, які планують вступ на військову службу Додаток Ґ. Перелік орієнтовних питань для експертних інтерв’ю
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
Це дослідження спрямоване на виявлення різноманітних бар’єрів (соціокультурних, нормативно-правових, інституційних тощо), які стають на заваді у реалізації військовослужбовицями свого потенціалу у Силах оборони України у складі різних видів/родів військ. На основі комбінування різних методів збору даних, а також дослідження комплексу попередніх тематичних звітів різних фахівчинь/фахівців та організацій, цей звіт покликаний виявити комплекс факторів, які спонукають чи, навпаки, стримують від військової служби громадянок України, які розглядали можливість укладення контракту із Силами оборони України; дослідити виклики і проблеми, які жінок хвилюють до початку військової служби, та їхню реальність у війську. З огляду на виявлені бар’єри сформовано низку рекомендацій до профільних органів державної влади, інших уповноважених органів та осіб.
Під час планування дослідження було сформовано такі завдання:
дослідити ставлення суспільства до мобілізації та військової служби жінок;
виявити інституційні, правові, соціокультурні та інші бар’єри, з якими стикаються жінки у військовій сфері;
зібрати та узагальнити досвід чинних військовослужбовиць і жінок, які лише розглядають можливість служби;
розробити рекомендації для удосконалення політик, процедур та практик у сфері оборони з урахуванням гендерної рівності.
У дослідженні застосовано комплекс підходів: гендерно-трансформаційний, гендерно чутливий, антидискримінаційний, а також антропоцентричний підхід.
Методологія дослідження ґрунтується на комбінованому підході, який поєднує кількісні (національне репрезентативне опитування, n=1000 осіб) та якісні (20 глибинних та 2 експертні інтерв’ю) методи, що застосовувалися паралельно. Методологічний інструментарій цих трьох підходів було узгоджено так, щоб отримані дані щодо однакових тематичних блоків можна було коректно порівнювати. Як додатковий метод було застосовано аналіз відкритих джерел, зокрема державної статистики, репрезентативних опитувань, адвокаційних ініціатив феміністичного руху (як-от тексти петицій) і законодавчих актів, пов’язаних із гендерною рівністю.
Окремі розділи дослідження стосуються виявлених бар’єрів, що стримують охочих долучитися до лав Сил оборони України, а також трансформаційного досвіду та практичного втілення цих бар’єрів під час дійсної військової служби окремих жінок.
На основі комплексу методів дослідження сформульовано низку висновків та рекомендацій.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів: Докторка соціологічних наук Олена Стрельник. Гендерна експертка Ганна Гриценко.
У контексті повномасштабної війни росії проти України технологічний сектор набув стратегічного значення. Гендерно збалансована участь у контексті всеохопної оборони робить будь-яку галузь економіки стійкішою до різних викликів (напр., мобілізація, релокація) та дозволяє диверсифікувати ризики, пов’язані з залученістю людського капіталу в галузі. Це застосовно як до галузей, де традиційно домінують чоловіки, так і тих, де домінують жінки.
Залученість жінок у сектор оборонних технологій залишається низькою через системні бар’єри. Дослідження охоплює кабінетний та польовий етапи, включно з глибинними інтерв’ю та онлайн-опитуванням. Виявлено, що наявні гендерні стереотипи, непрозорість кар’єрного просування, низька репрезентативність, зокрема на лідерських позиціях, подвійне навантаження (включно з доглядовою працею) суттєво обмежують можливості для економічної участі жінок. Попри дефіцит людського капіталу, державна політика не передбачає системних заходів для інтеграції жінок у стратегічні галузі. Аналіз міжнародного досвіду свідчить про позитивний вплив гендерної рівності на інноваційність і стійкість сектору оборонних технологій.
Рекомендації охоплюють заходи для держави, бізнесу та громадянського суспільства, спрямовані на усунення бар’єрів, розвиток людського капіталу та формування інклюзивної кадрової політики. Гендерна інтеграція у сфері військових технологій є не лише питанням справедливості, а й стратегічною необхідністю для обороноздатності України.
Ключові слова: жінки, ринок праці, посилення економічної спроможності, розвиток людського капіталу, оборонні технології, війна росії проти України, Україна.
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ ЗМІСТ АБРЕВІАТУРИ СТИСЛИЙ ОГЛЯД ВСТУП МЕТОДОЛОГІЯ РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ПЕРСПЕКТИВ ДЛЯ ЖІНОК, ЯКІ СТВОРЮЄ ЗРОСТАЮЧА ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ ВІЙНИ 1.1. Підсумки розділу 1 РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ БАР’ЄРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЖІНОК У ГАЛУЗІ НОВІТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 2.1 Освітньо-професійні бар’єри 2.2 Особистісно-психологічні та соціокультурні бар’єри 2.3 Бар’єри під час пошуку роботи 2.4 Підсумки розділу 2 РОЗДІЛ 3. ПРОФЕСІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТА БАР’ЄРИ РОЗВИТКУ Й УТРИМАННЯ ПРАЦІВНИЦЬ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ У ГАЛУЗІ 3.1 Гендерна (не)рівність у доступі до професійного розвитку 3.2 Низький рівень залученості жінок до великих проєктів та недооцінювання експертності 3.3 Перспективи для зростання фаховості та компетентності на робочому місці 3.4 Непрозорість процедур кар’єрного просування 3.5 Недостатня підтримка керівництва та відсутність гендерно чутливих політик у компаніях 3.6 Потреба у постійному доведенні компетентності 3.7 Інфраструктурні та безпекові чинники 3.8 Поєднання роботи та догляду, подвійний тягар професійного розвитку 3.9 Підсумки розділу 3 РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ НАЙКРАЩИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА ЗАКОРДОННИХ ПРАКТИК ЗАЛУЧЕННЯ ЖІНОК ДО ГАЛУЗІ НОВІТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 4.1 Гендерна інклюзія в оборонних технологіях на прикладі DIVERIS (ЄС) та Brave1 (Україна) 4.2 Аналіз найкращих українських практик 4.3 Підсумки розділу 4 ВИСНОВКИ I. Огляд поточного стану розвитку сфери новітніх військових технологій та перспектив залученості жінок у неї: II. Основні бар’єри до розширення економічних можливостей залучення жінок до галузі новітніх військових технологій: III. Професійні можливості розвитку та утримання працівниць на робочих місцях у галузі: IV. Аналіз найкращих національних та закордонних практик, підходів та рамок до залучення жінок до галузі новітніх оборонних технологій дозволяє виокремити наступні ключові складники, які сприяють цілісному, сталому та довгостроковому залученню жінок у цей сектор: V. Рекомендації щодо розширення економічних можливостей реалізації жінок у галузі технологізації війни ПОСИЛАННЯ ДОДАТКИ Додаток А. Анкета опитування «ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСТУПУ ДО ЗАЙНЯТОСТІ В ТЕХНОЛОГІЧНОМУ СЕКТОРІ» Додаток Б. Правові рамки для забезпечення рівних прав і можливостей у галузі новітніх військових технологій та оборони Додаток В. Міжнародні приклади інституційної підтримки жінок у сфері оборонних технологій та оборони
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
Контекст. З початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році українське оборонне виробництво зросло у 35 разів шляхом тісної взаємодії оборонних компаній, державних структур і військових підрозділів. У зв’язку з повномасштабною війною технологічний сектор України набув стратегічного значення для оборони. Сфери ІТ, дронобудування, кібербезпеки та військової інженерії стали критично важливими для національної безпеки. Водночас участь жінок у цих галузях є темою недослідженою, зокрема через відсутність відкритих даних.
Це дослідження підтверджує припущення, що участь жінок є низькою через гендерні стереотипи, обмежений доступ до освіти та відсутність державної політики гендерної інтеграції. Міжнародний досвід (зокрема Швеції, країн ЄС і НАТО) демонструє, що гендерна рівність у сфері оборонних технологій підвищує інноваційність і стійкість сектору військових технологій. Україна потребує переосмислення кадрової політики у стратегічних галузях, зокрема через дослідження бар’єрів і розробку інструментів для розширення економічних можливостей жінок. Жінки у світі, зокрема в Україні, стикаються з обмеженим доступом до економічної участі через гендерні стереотипи, нерівність в оплаті праці та непропорційне навантаження з догляду.
До війни чоловіки домінували на ринку праці, особливо у високооплачуваних секторах. Повномасштабна війна загострила ці нерівності. Мобілізація чоловіків та вимушене переміщення створили дефіцит кадрів, що стимулює залучення жінок до традиційно «чоловічих» сфер. Очікується, що до 2032 року Україна потребуватиме 8,6 млн нових працівників, зокрема для відновлення країни, що вимагає активної інтеграції жінок та інших маргіналізованих та малозалучених груп населення. Залучення жінок до галузі новітніх військових технологій є не лише питанням професійної рівності, але й важливим завданням сучасної політики національної безпеки. У контексті євроінтеграції та виконання зобов’язань України щодо гендерної рівності це також відповідає принципам інклюзивності та сталого розвитку сектору безпеки й оборони. Всеохопна оборона як стратегія мобілізації всіх суспільних ресурсів для захисту держави передбачає рівну участь жінок у технологічному розвитку, що дозволяє розширити кадровий резерв, підвищити інноваційний потенціал і забезпечити більш збалансований підхід до вирішення стратегічних викликів.
Методологія дослідженняохоплює кабінетний і польовий етапи, включно з глибинними інтерв’ю (представники і представниці громадського сектору та бізнесу), а також онлайн-опитуванням працівниць сектору оборонних технологій та STEM. Це дозволило комплексно оцінити мотиваційні чинники, бар’єри та перспективи участі жінок у галузі.
Розділ 1. Огляд поточного стану розвитку сфери новітніх військових технологій та перспектив залученості жінок у неї.
Сектор військових технологій, зокрема виробництво БПЛА, стрімко розвивається, також і завдяки адвокаційній діяльності жінок щодо перспективності сфери ще до широкомасштабного вторгнення росії. Кількісна участь жінок залишається низькою — особливо на керівних посадах і серед засновниць бізнесів. Через дефіцит кадрів виробники розуміють перспективний потенціал залучення жінок, зокрема до виробництва, комунікації з розвитку партнерств, продажів, загального менеджменту. Державна політика не передбачає спеціальних заходів для розширення участі жінок у секторі. Нестабільність замовлень, заборона експорту та непрозорий розподіл ресурсів ускладнюють довгострокове планування і впровадження гендерно чутливих стратегій. Пілотні ініціативи, як-от Women in Drones, досвід окремих жінок-засновниць стартапів, керівниць бізнесів демонструють потенціал підтримки та визначають чинні стратегії. Перспективними напрямами є перенавчання жінок, інформаційні кампанії, підтримка жіночих стартапів та створення безпечних і гнучких умов праці, менторство та інформаційні кампанії про історії успіху жінок у технологічному секторі опору.
Розділ 2. Ключові бар’єри реалізації жінок у галузі новітніх військових технологій.
У системі всеохопної оборони обмежений доступ жінок до освіти та професійного розвитку в технологічному секторі суперечить принципу мобілізації всіх ресурсів. Освітні програми часто не враховують потреб жінок, є застарілими та негнучкими, що спричиняє відчуження та ризик відсіву. Понад 30% респонденток онлайн опитування вважають, що програми потребують модернізації. Особистісно-психологічні бар’єри, напр., синдром самозванця, соціальний тиск, суттєво обмежують участь жінок у військово-технологічних проєктах. Понад 40% опитаних жінок, які працюють у секторі, вказують на складність поєднання роботи з сімейними обов’язками, а 53% — на сумніви у власних силах ще на етапі навчання. Гендерні стереотипи та дискримінація при працевлаштуванні залишаються стійкими бар’єрами: 52% жінок відчувають тиск ще на етапі професійного самовизначення, а 18% — стикаються з упередженим ставленням роботодавців. Це знижує мобілізаційний потенціал держави та послаблює її обороноздатність. Гендерні стереотипи та упередження залишаються одним із найстійкіших бар’єрів для інтеграції жінок у галузі новітніх військових технологій. Низька репрезентативність створює «ефект меншості», що посилює тиск і ризик вигорання. Вертикальна сегрегація та «скляна стеля» обмежують доступ жінок до керівних посад, навіть за рівноцінної з чоловіками кваліфікації. Усе це призводить до втрати інноваційного та управлінського потенціалу жінок. У контексті всеохопної оборони гендерні стереотипи є не лише соціальною проблемою, а й стратегічним ризиком, що послаблює кадрову спроможність держави.
Розділ 3. Професійні можливості та бар’єри розвитку та утримання працівниць на робочих місцях у галузі.
Проведене дослідження засвідчило, що, попри поступове зростання кількості жінок у секторі, проблема стабільного професійного закріплення залишається невирішеною. Аналіз анкетних даних виявив спектр проблем, які безпосередньо впливають на мотивацію жінок залишатися в професії: від обмеженого доступу до можливостей розвитку і кар’єрного просування до низької підтримки з боку керівництва, непрозорих процедур підвищення та відсутності гендерно чутливих політик у компаніях. Зокрема, 56% респонденток відзначили нерівність у можливостях професійного розвитку, 45% — відсутність кар’єрного планування, а понад 40% — складність поєднання професійних та сімейних обов’язків. Ці показники свідчать, що навіть за умов поступової інституціоналізації гендерної рівності на рівні дискурсу, реальні умови праці жінок у галузі залишаються асиметричними. Водночас результати дослідження демонструють, що роботодавці, які впроваджують програми навчання, гнучкі форми зайнятості та безпекові стандарти, мають вищий рівень кадрової стабільності та нижчий показник плинності персоналу. Отже, ефективність залучення жінок у сферу новітніх військових технологій безпосередньо залежить від того, наскільки системно компанії інтегрують підходи до гендерно чутливого розвитку персоналу, орієнтованого на довгострокову професійну реалізацію.
Розділ 4. Аналіз провідних національних та міжнародних практик залучення жінок до сфери новітніх військових технологій.
На основі проведеного аналізу було ідентифіковано ключові чинники, що сприяють сталому залученню жінок до галузі оборонних технологій: синергія між зацікавленими сторонами через різноманітні формати міжсекторальної співпраці; єдина ціннісна та нормативно-правова рамка, яка забезпечує узгодженість підходів до гендерної інтеграції; посилення інституційної спроможності шляхом впровадження гендерного мейнстримінгу в усі аспекти операційної діяльності та управління людським капіталом; підтримка маломобільних, маргіналізованих та мало представлених груп населення через програми навчання, перекваліфікації та розвитку людського потенціалу. Попри наявність окремих успішних ініціатив розширення економічних можливостей жінок в Україні, у сфері новітніх військових технологій сталих та системних практик такої підтримки не було виявлено. Наявні приклади мають фрагментарний характер, обмежене масштабування, сильно залежать від іноземного донорського фінансування. Необхідна розробка державної стратегії для розширення економічних можливостей жінок у сфері оборонних технологій.
Висновки і рекомендації.
Сформульовано низку рекомендацій для держави, бізнесу та громадянського суспільства щодо розширення участі жінок у сфері оборонних технологій. Для державних органів пропонується імплементація стандартів гендерної рівності, що вже детально передбачено в Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року, а також розвиток формальної та неформальної освіти, створення програм перекваліфікації, запровадження грантів на дослідження та інноваційне виробництво для дівчат і жінок у галузі новітніх військових технологій. Підтримка державою жіночих стартапів через ініціативи типу BRAVE1, інвестиція у безпеку виробництва, наприклад, вентиляція приміщень та сховищ є важливими для прийняття рішення жінками перевчитися на професію у виробництві технічних засобів ведення війни. Особливу увагу треба приділяти підтримці жінок, які можуть підлягати інтерсекційній дискримінації, зокрема ВПО, матерів, які самостійно виховують дітей та жінок, які виховують дітей з інвалідністю. Бізнесу рекомендовано впроваджувати інклюзивні політики найму, створювати гнучкі умови праці, підтримувати жіночі професійні спільноти, менторство жінок, які вже досягли успіху в секторі новітніх військових технологій, здійснювати гендерний аудит та формувати нові наративи про роль жінок у сфері безпеки й технологій. Громадянське суспільство, зокрема професійні асоціації виробників, які працюють над збільшенням технологізації війни, можуть зосередитися на популяризації участі жінок у галузі новітніх військових технологій, реалізації інформаційних кампаній, масштабуванні публічних заходів, медіапроєктів та розвитку менторських програм.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів: Докторка соціологічних наук Олена Стрельник. Гендерна експертка Ганна Гриценко.
У дослідженні проаналізовано гендерну чутливість державних комунікацій у сфері оборони України в умовах повномасштабної війни.
На прикладі офіційних привітань до Міжнародного дня боротьби за права жінок та Дня захисників і захисниць України, а також державних рекрутингових кампаній виявлено співіснування емансипованих моделей жіночності і традиційних стереотипних образів жінок як «берегинь» чи символів жертовності. Використання фемінітивів і лексичних інновацій поступово формує більш інклюзивний публічний дискурс, однак зміст часто залишається символічним, без належного визнання жінок як повноправних суб’єкток оборонних процесів.
Аналіз інформаційних кампаній рекрутингових центрів свідчить про зростання уваги до добровільності та професійності служби, проте гендерна чутливість у їхніх комунікаціях поки є фрагментарною. Результати підтверджують необхідність послідовної інтеграції гендерної перспективи в інформаційну політику держави для ефективної мобілізації людського потенціалу й реалізації концепції всеохопної оборони.
ЗМІСТ
АБРЕВІАТУРИ СТИСЛИЙ ОГЛЯД ВСТУП МЕТОДОЛОГІЯ Методи збору даних Методи аналізу даних РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ГЕНДЕРНОЇ ЧУТЛИВОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОМУНІКАЦІЙ В СЕКТОРІ ОБОРОНИ НА КОНКРЕТНИХ ПРИКЛАДАХ 1.1 Комунікації до Міжнародного дня боротьби за права жінок 1.2 Комунікації до Дня захисників та захисниць України 1.3 Підсумки Розділу 1. Аналіз гендерної чутливості державних комунікацій у секторі оборони на конкретних прикладах РОЗДІЛ 2. ГЕНДЕРНА ЧУТЛИВІСТЬ ДЕРЖАВНИХ КОМУНІКАЦІЙ У СФЕРІ ВІЙСЬКОВОГО РЕКРУТИНГУ 2.1 Підсумки Розділу 2. Гендерна чутливість державних комунікацій у сфері військового рекрутингу ВИСНОВКИ РЕКОМЕНДАЦІЇ. ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНО ЧУТЛИВИХ ДЕРЖАВНИХ КОМУНІКАЦІЙ ДЛЯ ЗАЛУЧЕННЯ ЖІНОК ДО СИЛ ОБОРОНИ ПОСИЛАННЯ
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
Контекст. У березні 2021 року указом Президента «Про Стратегію воєнної безпеки України» вперше було визначено за основу воєнної безпеки всеохопну оборону, одним зі складників якої є інформаційний. Була затверджена й окрема Стратегія інформаційної безпеки. Правовий аспект долученості до захисту держави загалом демонструє гендерно нейтральні наративи, однак законодавство України (як і багатьох інших країн, де є призовна армія) саме за чоловіками закріплює військовий обов’язок, у той час як для жінок військова служба залишається правом.
Методологія дослідження ґрунтується на: 1) аналізі комунікацій обласних державних адміністрацій (ОДА) та обласних військових адміністрацій (ОВА), що були виявлені під час медіамоніторингу у період з 2015 по липень 2025 року (за допомогою тематичного аналізу з дедуктивно-індуктивною логікою кодування), та аналізі комунікацій окремих структур сектору оборони; 2) аналізі сайтів та Instagram-сторінок центру рекрутингу української армії та центру рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ у період з 2024 по липень 2025 року (за допомогою методу тематичного аналізу з індуктивною логікою кодування).
Розділ 1. АНАЛІЗ ГЕНДЕРНОЇ ЧУТЛИВОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОМУНІКАЦІЙ В СЕКТОРІ ОБОРОНИ НА КОНКРЕТНИХ ПРИКЛАДАХ
Результати дослідження підтверджують, що державні комунікації у сфері оборони поєднують елементи інклюзивної, гендерно чутливої мови з глибоко вкоріненими гендерними стереотипами.
Розділ 2. ДЕРЖАВНІ КОМУНІКАЦІЇ У СФЕРІ ВІЙСЬКОВОГО РЕКРУТИНГУ
Аналіз контенту центрів військового рекрутингу продемонстрував невідповідність між декларованим принципом відкритості рекрутингу для всіх охочих, зокрема через частину гендерно чутливих комунікацій, та фактичною обмеженістю можливостей для жінок, зокрема через поширення гендерних стереотипів та зосередженість на чоловічій авдиторії.
Висновки
Аналіз державних комунікацій з 2014 року показує поступові позитивні зміни: мовна інклюзивність зростає, фемінітиви використовуються частіше, а День захисників і захисниць офіційно закріпив присутність жінок у публічній мові.
Рекрутинг стає більш сервісним, з опорою на цивільний досвід, а в матеріалах з’являються реальні історії військовослужбовиць та дані про кандидаток, що посилює відчуття належності жінок до оборони.
Водночас позитивні зміни ще не стали стандартом: святкові звернення й досі спираються на стереотипи, рекрутинг іноді використовує традиційні уявлення про ролі, бракує конкретики щодо посад, функцій і умов служби для жінок.
Для підвищення ефективності комунікацій важливо переходити від формальної видимості жінок до їхньої реальної присутності через предметний опис ролей, суспільно-рефлексивний формат святкових дат та прозоре звітування державних органів. Такий підхід дозволяє не лише підтримувати мораль, а й мобілізувати та утримувати оборонні спроможності на всіх рівнях.
Рекомендації
Розробити стандартизовані довідники стилю та шаблони публічних комунікацій з обов’язковим використанням фемінітивів та гендерно симетричних формулювань — Міністерства та відомства оборони, центральні органи влади, обласні військові адміністрації.
Синхронізувати стандарти комунікацій між усіма державними інституціями та впровадити регулярний моніторинг їх виконання — Центральні органи влади, Міністерство цифрової трансформації, Департамент комунікацій.
Подолати стереотипні та патерналістські наративи, відмовитися від порівнянь «жінки не поступаються чоловікам» — Державні медіа, пресслужби відомств, відповідальні за інформаційну політику.
Системно включати жінок до інформаційного контенту: фемінітиви, статистика, інтерв’ю, матеріали про досягнення — Пресслужби Міноборони, ЗСУ, волонтерські та медійні підрозділи.
Забезпечити гендерний баланс серед спікерів/ок, учасників/иць офіційних заходів та медіаефірів — Організатор(к)и заходів, пресслужби відомств.
Створювати інформаційні продукти про особливості залучення жінок до війська, умови служби, можливості професійного розвитку та соціального захисту — Державні медіа, пресслужби відомств, центри комунікацій.
Оновити назви свят, пам’ятних дат, нагород, звань і посад до інклюзивних формулювань — Міністерства, які ведуть відповідні реєстри, Державне управління документів і календарів.
Поєднувати символічні та практичні елементи в комунікаціях (наприклад, історико-культурні мотиви із сучасними прикладами досягнень) — Відділи комунікацій відомств, організатор(к)и святкових заходів.
Використовувати реальні зображення жінок у конкретних операційних ролях та уникати абстрактних символічних образів — Пресслужби, медіацентри відомств, фотограф(к)и та відеооператор(к)и.
Формувати архів реальних історій успішних жінок у секторі оборони — Пресслужби відомств, центри досліджень і архівування.
Акцентувати у державних зверненнях на правах жінок, безпечній службі, рівному доступі до посад та прийнятті рішень — Центральні органи влади, пресслужби відомств, спікери державних медіа.
Перетворити офіційні комунікації на трансформаційний інструментчерез звітування про розв’язання проблем рівності та дискримінації — Центральні органи влади, Міноборони, відповідальні департаменти комунікацій.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів: Докторка соціологічних наук Олена Стрельник. Гендерна експертка Ганна Гриценко.
